Я постійно чую фразу: "А-а-ах, які аристократичні духи!". І мене від неї нудить. Не тільки тому, що цей епітет тулять навіть до дешевих синтетичних компотів, розлитих у барвисті слоїки. Не тільки тому, що Королева Єлизавета любить парфум Joy від чесного буржуазного Дому Jean Patou (хоча я думаю, з того часу, як це було оголошено у пресі, Парламент вжив заходів і британська монархиня користується чимсь більш патріотичним, наприклад, Penhaligon's), а рештки аристократії по всьому світові взагалі не (беруть дурне у голову) звертають особливої уваги на бренди і легенди. Бо парфум - це всього лише пластична летка субстанція, ще один паззл у мозаїці. Здавалося б, змінюючи аромат, так легко можна перевтілюватися в заданий образ! Аж ні. У будь-якому разі обраний парфум видасть вас з головою. Скаже чи прокричить про вас усе. Транслюватиме на весь світ, що ви: довбана жертва моди, збанкрутілий жевжик, дама з претензіями, відчайдушна домогосподарка, романтик, нікчема, король у лахмітті, офісний п ... Читать дальше »

Трішки сумно, але хто знає, може осінь буде багатшою на яскраві дні (з дощем включно)? Я дивлюся на свої парфумерні скарби і ловлюся на думці, що - апатія. Не хочеться ні дзвінких холодних альдегідів, ні млосних орієнтальних ароматів, ні легковажних квіткових. Але на щастя машину часу так і не вигадали, бо інакше усі ми жили б у бескінечному літі і завжди був би вечір п'ятниці, та від свят врешті-решт дуже втомлюєшся, аж до ненависті, а любити їх можна, коли закінчилися привітання і алкогольні вертепи, і гігабайти фоток акуратно складені у папку "Є що згадати, нічого дітям розказати". Колись мені сказали, що парфуми, які найкраще передають атмосферу бурхливих вечірок - це рідкісні нині L'Arte di Gucci. Свята правда! Дрібка коріандру, конвалії глибокої заморозки, три краплі бергамота, настоянка коренів іриса, зів'ялі троянди кремового кольору... Відверто кажучи, бурхливі вечірки не мають точного рецепту. Чому літа завжди буває мало?.. Отже, додайте терпких нот ветиверу, шкіри і дубового ... Читать дальше »

Шматок дикого узбережжя Чорного моря здавався чимось нереальним після року життя у лабетах мегаполіса. Теплий пісок кольору платини і крики ненажерливих мартинів - це майже нірвана. А якщо додати запахи степу, над яким не встигла поглумитися всюди(с)суща цивілізація... Я не впевнена, чи пізнають мої нащадки аромат диких степових гвоздик, кермеку і Elaeagnus commutata... Але я не про шмарклірику. Я про парфуми, як завжди, звісно. Збираючи валізу, подумалося: "Що би взяти з численної колекції?" - і кинула флакончики з Eau des Merveilles Hermes, Fleur de Narciss L'Artisan Parfumeur, Ofresia Diptyque, Stephen Johnes Millinery Comme des Garcons (то вам не жарти - аромат фіалки, на яку гепнувся метеорит!), Fourreau Noir Serge Lutens. Мені уявлялося, яким чудовим буде післясмак нарцисів на шкірі після солоної води. Як чудово вібруватиме орієнтальний "Чорний Футляр" розжареної південної ночі, на балконі вілли (ненавиджу слово "дача"), з якого зорі здаються такими ... Читать дальше »

Запах старих дерев’яних музичних інструментів і пил бібліотечних книжок – так пахне класична музика. Це прекрасний запах. Втім, мені не 20 років, щоб претендувати на істину останній інстанції, тому можливо хтось думає інакше. Скільки людей на планеті, стільки й трактувань: як пахне велике місто, як пахне художня майстерня, як пахне Бесарабський ринок влітку (гронами винограду і пучками базиліку), як пахне новий витвір Кріса Шелдрейка чи Альберто Морілласа, як пахне щастя. З рік тому, медитуючи на неймовірно рідкісний флакончик Magda Lubin, ставки за який на аукціоні починалися з 4 тисяч доларів я вмію вибирати на свою голову ідеї-фікс, холєра!, я прочитала відгук англомовного блоггера щодо цього аромату. Скупа, проте витончена похвала містила загадкове порівняння з старовинною бібліотекою. Моя уява надшвидко домалювала у тій бібліотеці піаніно з клавішами, вкритими пластинами із слонової кістки, в’янучі білі троянди і мелодію ноктюрна Шопена №21 cis-moll. ... Читать дальше »

Того літа Львів пахнув на мене розпеченими трамвайними коліями, пилом і потом знервованих студентів у коридорах величного університету. Після іспитів я блукала його вуличками і кожна мала свій ароматичний код. Моя вулиця – Стефаника – пахла кавою на початку, потім булками і свіжим хлібом на перетині з вулицею Дорошенка, а там, де стояв мій дім – вогкістю, темінню і листям. Біля Опери цвіли традиційні чорнобривці і петунії, особливо сильно віддаючи свій аромат перед дощами і так аж до перших заморозків. Ніколи, чуєте, ніколи людина не зможе заховати у маленький кришталевий флакончик справжні квіти… Тільки спогади.
Перші роки студентства – запах злиднів, сірий, тривожний, що крадькома в’їдався у все, що тебе оточувало. Кінець 90-х, дефолт! Чар справжніх парфумів залишився у минулих життях і те, що було грошима вранці, ввечері перетворювалося на пил і текло крізь пальці. Всі пахли дезодорантами або просто нічим, тобто собою. Але моя бідність була «позолоченою» - на дні валізи лежал ... Читать дальше »

Присвячується Philtre d’Amour самому по собі і парфумам також

Зелена фея ти сховалася флакон довгастий чудернацькі вензелі як давнє письмо тільки не відкривай кришку не можна ще не час ще не настав час пісні пісень скоро годинник на Ратуші пробамкає опівніч і тільки тоді крапля за краплею поки не вип’єш всю отруту я повна цієї зеленавої отрути суккуб йди йди скоріше в мої обійми ти сам подарував мені її цю зелену фею вона в моїх жилах в моїх жилах течуть червневий Дніпро крижана Вісла темна Темза усі ріки світу втонула моя душа у небі вербенові пахощі на землях бергамотах мені плювати ти сам цитриновий сік стікає мирро у серці а не мир я намалювала ці вулиці кам’яна торба назад вороття немає музика і жасмин вриваються у вікна у зім’яту постіль чого варті сльози вночі анініц це неролі не ролі і не режисер дурний кінематограф сірий сірий ранок птігрейн чи петітгрейн хто знає французьку фільтр дАмур мур мур мур ... Читать дальше »

Парфумерні Хроніки. Частина Друга, шкільна.

…Польща? Для тих, чиї перші поцілунки, двійки у щоденниках, дискотеки, полюції, далі по списку, припали на 1990-ті роки минулого століття, Польща майже намертво асоціюється з «кравчучками», «товаром» і першими мізерними доларами у гаманцях батьків. Ніяких вам знакових спогадів про ненажерливих лебедів на березі Вісли біля Вавеля, пампушок з трояндовим варенням на Тлустий Чвартек чи варшавські Лазенки. Чи Томаша, чиє серце я розгатила через 10 років з дитячою жорстокістю, але на цьому ми ставимо крапку і переходимо до розмови про шмаття, шмаття, шмаття, величезні торби, в яких можна було запхати весь асортимент бавовняно-паперового комбінату, згорблені спини, мільярди зруйнованих нервових клітин, і, звісно ж, свята по приїзду. Окрім багатьох нецікавих речей, тато привозив тамтешні солодощі і парфумерію. На його бездоганний чи скоріше прискіпливий смак покладалася не тільки мама, а й усі її подруги і колеги. Це був час, коли гегемонію парфу ... Читать дальше »

ПАРФУМЕРНИЙ ВОКАБУЛЯР, beta version

Атом – не найменша частка Всесвіту, а всього лише декант, маленька пляшечка с пульверизатором
Відливант (рос. Отливант) – одиниця кількості відлитого в процесі Розпиву парфуму
Е-бей – аукціон, місце паломництва та наступного розорення Парфманіяків
Ейвони (зневажл.) – слово для позначення парфумів фірм, які розповсюджують продукцію за допомогою каталогів. Вар. - "каталожні".
Жаба - міфічне земноводне створіння с зеленою шкірою у пухирцях. Допомагає зберігати колекцію Парфманіяка
Жападор (заг.) – підробка під фірмовий парфум класу люкс
Люкс – респектабельна парфумерія та косметика
Набризг (вар. Внабризг) – спосіб нанесення парфумів методом розприскування
Намаз (не мусульм.) – спосіб нанесення парфумів пальцевим методом
Нежить (син. Смерть Парфманіяка) – захворювання, перебіг якого полягає у тимчас ... Читать дальше »

Парфумерні хроніки

Спочатку була мама, тобто запах її молока, але цього я не пам’ятаю. Потім запах зими – хто сказав, що сніг не пахне?.. Специфічний тонкий запах новорічних прикрас, сріблястого «дощику», подарунків і звісно ж, наших мокрих від розталого снігу шуб, сірих або коричневих, важких, з синтетичного хутра, - я не здивуюся, якщо їх виготовляли конвеєрним способом на військовому заводі. Навіть найхудіша дитина виглядала у цьому наряді олімпійським «мішкою». Тато жартував: «шуба з чебурашок». Але мокра шубка пахла зовсім не казковим героєм, а скоріше псиною. Менше з тим. Скоро, зовсім скоро я дізнаюся, що на світі є парфуми. Це пізніше вони розподіляться на «Францію» і решту, а поки я спостерігаю, як мама ховає флакончик у тумбочку. Виявляється, світ може пахнути не тільки цукерками, кашею, собаками і котами, їх лайном, квітами, дровами, бензином, хлібом, морем, піаніно, йодом і подряпинами, дідовим тю ... Читать дальше »

Біля мене на лаву сідає жінка і я смикаюся, бо безпомильно вгадую назву її парфумів – «Miss Dior». Ненавиджу їх щиро, від усієї душі. Родичі презентували мамі флакончик, коли слово «Франція» вимовлялося майже завжди тільки в контексті парфумерії.
- Франція! – гордо сказала тітка і тицьнула мені сіру коробочку з бантиком.
Я понесла подарунок до вітальні, де за накритим столом єдналася сім’я. Дорогою коробочку відкрила і у дверях, загадково посміхаючись, жестом досвідченого фокусника вихопила флакончик за пробку. Пробка залишилася в руках, а флакон впав і розбився. Дім сповнив концентрований запах «Miss Dior». У носі щипало чи то від густої ароматної рідини, чи то сліз. Я з жахом зрозуміла, що чарівника з мене не вийшло, а тільки жалюгідний партач. Родина мов по команді підняла брови і втупилася в скалки на підлозі. У повній тиші на столі парували страви, а дідова рука з чаркою горілки завмерла на півдорозі.
- Хтось принесе віник? – запитав дід, і всі заметушилися, з ... Читать дальше »