Того літа Львів пахнув на мене розпеченими трамвайними коліями, пилом і потом знервованих студентів у коридорах величного університету. Після іспитів я блукала його вуличками і кожна мала свій ароматичний код. Моя вулиця – Стефаника – пахла кавою на початку, потім булками і свіжим хлібом на перетині з вулицею Дорошенка, а там, де стояв мій дім – вогкістю, темінню і листям. Біля Опери цвіли традиційні чорнобривці і петунії, особливо сильно віддаючи свій аромат перед дощами і так аж до перших заморозків. Ніколи, чуєте, ніколи людина не зможе заховати у маленький кришталевий флакончик справжні квіти… Тільки спогади. Перші роки студентства – запах злиднів, сірий, тривожний, що крадькома в’їдався у все, що тебе оточувало. Кінець 90-х, дефолт! Чар справжніх парфумів залишився у минулих життях і те, що було грошима вранці, ввечері перетворювалося на пил і текло крізь пальці. Всі пахли дезодорантами або просто нічим, тобто собою. Але моя бідність була «позолоченою» - на дні валізи лежала маленька пляшечка парфумів «Аnaїs Anaїs» з крапелькою на денці, поруч з журнальною ксерокопією твору Анаїс Нін і касетами групи «Nirvana». Крапелькою неможливо тішитися довго. Тому раз на місяць ми з подругами йшли на ринки купувати дезодоранти, іноді заглядаючи у маленькі парфумерні магазинчики – понюхати недоступні кишені студента духи і помріяти. Все ж, коли-небудь гидкі каченята перетворюються на залізних леді з власними банківськими рахунками! Але до цієї світлої миті не варто гидувати дешевками, скарби ж-бо можуть нас очікувати деінде. Моя подруга знайшла їх у коробці з написом «Amati», купленій в маленькому кіоску. Це був чудовий аромат сухих солодощів і жасмину. Також згадується моя власна ребриста пляшечка у вигляді листка з рожевою рідиною, що звалася «Iliada» - терпка, скороминуща ніжність первоцвітів і троянд, нахімічених десь у підвалах Польщі або Туреччини. Найбільшою (і незаслуженою) популярністю користувалися дезодоранти «Och!». Різкі синтетичні запахи відмінно перебивали піт і дим перших, невміло прикурюваних цигарок. Отож, виробник цієї побутової хімії познущався над: ківі, кокосами, динями та ароматом Кензо «Le monde est beau», який перевтілився у жовтий балончик з ядучо-зеленим написом «Tenderness». Тому я віддала перевагу німецькому дезодоранту bac із назвою parfumenneutral. Яким він був, його аромат? Ніжним, «блідо-зеленим», майже невловимим. Словом, привид справжніх парфумів. Але ж неможливо залишитися байдужим, прочитавши одного разу вислів Шанель: «Можна відмовитися від усього, окрім розкоші», - коли він дзвенить в твоїх вухах під час споглядання рядів парфумів у магазинчику… Тут у нагоді злидарюючим естеткам сталися ділки, які займалися благородною справою – привозили у цю чавунну задницю Всесвіту справжні, не підроблені духи. Вони продавали мініатюрки парфумів, - зазвичай за кордоном їх просто дарують покупцям. «Not for sale», - строго попереджав напис на манісіньких коробочках. Але що нам до того?!.. 15-20 гривень – і вони твої, маленькі і справжні! Дайте мені п’ять доларів (як на тодішній курс валют) і я підкорю світ!.. Але з наближенням міленіуму, року 2000-го, у повітрі все частіше, не зважаючи на пори року, чулися аромати огірків та динь. Квіти і амбра стали пережитком минулого. Даєш стерилізовану свіжість! - Я хочу купити ці, - киваю на ів-сен-лоранівські «In love again» із смішною кольоровою кришечкою. - Неймовірний вибір! – посміхається продавчиня. - Чому? – щиро дивуюся я і роблю pocker face. – Про всяк випадок знайте, я коливалася між ними і «Acqua di Gio». - На одні продані «In love again» припадає 35 флаконів «L’eau par Kenzo»! Жінки змусили чоловіків полюбити "Льо пар". Дякую вам! Сподіваюся, з цими парфумами вам пофартить! Авжеж, пофартило… З’явився той, хто подарував Philtre d’Amour Guerlain, і сказав… Проте не будемо відволікатися. Дині, огірки, лотоси і кисень наповнювали мінімалістичні флакони. Аромати дедалі більше прозорішали, полегшувалися і відгонили пральними порошками високої цінової категорії. Жінки-хлопчики перемогли у собі просто жінок.
Сніжано, як і завжди - шикарний текст, прониклива українська мова, літературна, як у справжнього письменника, і лагідна, як у моєї коханої жінки))) Разом із іншими прихильниками - в очікуванні продовження))) І Ох (дезодорант) був...Бак))) теж був...
От як візьму, як піду колядувати під вікнами видавництв! 
Отож-бо воно ж-бо і є ж-бо!
